| Почну з того, що я завжди була такою собі булочки. З народження.
Народилася я вже 4100 р, і це не віщувало нічого доброго. Мама, тато,
бабусі й дідусі все життя боролися із зайвою вагою. Ну, і я зайнялася
цим же років із семи. Тим більше що вдома мені постійно казали: "Дивись,
будеш товста - ніхто заміж не візьме, діабет наживеш, як у бабусі,
займайся спортом". |
|
| "Більше всього на світі мене турбувало питання:" Чи варто намазувати
масло на бутерброд чи ні?! Як я могла думати про щось інше, коли всі мої
думки - про олію?! Мені страшенно хотілося їсти, але ще сильніше я
боялася поправитися. Страх ... Він зводив мене з розуму і коли я перед
ним здавалася, відбувалися неймовірні речі - вміст холодильника
зміталося дочиста, але голод не проходив ... Одяг ставала все тісніше
... Я ненавиділа себе і свою фігуру! Я думала, що вже не схудну ніколи
... " |
|
|